Вініловий cвіт Ігоря Романовського. Газета «Україна молода»

Украина молодаяЩире захоплення викликають роботи молодого скульптора Ігоря Романовського, представлені на виставці, що недавно відкрилася в галереї «Грифон», що на вулиці Костельній. Ігор — модерніст і використовує в своїй творчості незвичні матеріали. Наприклад, грамплатівки. Але як усе це тонко й розумно подано і, головне, вчасно. Художник влаштував акцію прощання з вініловим періодом в історії запису музики. Старі добрі платівки поступилися місцем компакт-дискам. Художник створив кілька дотепних структур, пам'ятників з чорного вінілового матеріалу відомим музикантам і просто музиці старих часів: «Рок навколо годинника», «Портрет Луї Армстронга» тощо. Чорні диски розрізані, погнуті і з'єднані руками художника в несподіваній композиції, перетворюються на обличчя великого джазиста. Платівка, на якій було записане звучання труби геніального музиканта, назавжди перестала звучати, але набула обрисів обличчя трубача.

Рок вокруг часов«Я дуже люблю стару музику. Я весь пройнятий цією музикою. З самого дитинства я слухаю її. Мій мозок несподівано почав народжувати такі образи і я змушений їх матеріалізувати», — каже автор про свої платівкові творіння.

Навіть у шамотової голови Сальвадора Далі, яку художник примостив на акваріумі, — вінілові світляні вуса. «Сальвадор живий, — пояснює автор. — Акваподіум під ним, де рибки та водорості, — то його життя. Коли помер Далі, я подумав, чому б його не воскресити? І от воскресив! Нині він нам особливо потрібний!»

Побутує думка, що сучасне мистецтво наділене діагностичними властивостями в царині суспільного розвитку. Неважко здогадатися, куди ми йдемо і хто ми, дивлячись, як одні художники випускають кров з дітей («Брудні зв'язки» — виставка цілої компанії модерністів у славетних залах Республіканського будинку художників), інші демонструють усьому світові свої геніталії (московські художники в Українському Домі), а треті намагаються врятувати світ, воскрешаючи Сальвадора Далі. «Адже він наївна й чиста дитина порівняно з нинішніми модерністами», — каже художник. Ну, а ми знаємо, що майбутнє належить дітям, тож спатимемо спокійно!

Людмила КУЦ


← Вернуться к списку статей